й ц у к е н г ш щ з х ї

ф і в а п р о л д ж є

я ч с м и т ь б ю .

ХТО Є БОГ ?

Бога, як поняття, можно охарактеризувати,насамперед, як суму любові,істини і життя:

Якщо би ми знали,що таке любов, істина і життя, то мали би тоді про Бога відносно ясну уяву. Тому ми і розглянемо ці три поняття як кожне із них окремо.

Л ю б о в

Припустим, що банк уявляе нульовий рівень любові.Ти візьмеш звідти стільки,скільки туди віднесеш, тобто сотку з сотки, п`тку з п▒ятки.Але якщо твій товариш дасть тобі з п▒ятки сотку, то він любить 20-кратно,чи не так? Відповідним чином, якщо ти получив з п▒ятки сотку,то коєфіцієнт, на який тебе привели, буде дорівнювати двадцяти.

Принцип сотку за сотку показаний в так названім законі Мойсеєвім і більш відомий як принцип" око за око і зуб за зуб". Як поняття, це теж саме що і"справедливість". Досягнення справедливості- нульового рівня любові- багато хто поставив для себе метою.Для людини, живучої в умовах гріхів,і це може служити великим ідеалом і тому про справедливість проповідують по всіх містах.

І с т и н а

В природознавчих науках відомі різні"істини", котрі всі рахуються відносними,так як при близькім розгляданні вони не являються абсолютними.Тільки Бог є абсолютна істина.Бог є єдиний існуючий, все решта існує відносно його. Свобідна наука в теперішній час займається зтак називаючими трьома головними силами. Вияснення їх взаємних залежностей зароджує питання про одну початкову силу.На данім етапі неважно, чи називаєм ми цю початкову силу Божою чи ні. Вона є,бажаєм ми цього чи ні, або знаєм ми його чи ні. Але теоретичну істину можемо прийняти за суму як видатних так і невидатних частичних істин, але взята окремо кожна частинна істина не правдива.

Істина всюдиіснуюча. Людина не може змінити ніяких, але він може їх знайти і придержуватись. Яблуко не впаде з дерева без дотримування правил істини. Яблуко, таким чином, розумніше людини, котра по дурості спішить, стараючись обійти Істину.

Ж и т т я

Процес,який починається з народження і закінчується смертю, люди переважно називають життям. Характерною рисою цього процесу являється перехід його в смерть.Людина тільки грається в життя, думаючи, що володіє нею.

Назва ведучого до смерті процесу життям викликає сумнів. А іншого, кращого життя у людини всерівно не має. Людина мертва. Краще,відоме мені, уявлення про дійсне життя виражено в порівнянні його з текучою водою. Вода тече і звершує свою працю, хоча сама не міняється і залишається прозорою.

Ідея про Бога- по-своєму рівню абстракції саме високе із понять, яке коли-небудь займало людські розуми.

Бога описують також словами: невидимий, вічний, незмінний, повсякденний, всеотримуюючий, святий, справедливий, праведний і т. д. Але так як всі ці поняття людині невідомі і любов не можливо покласти на долоню, а істину виміряти метром, то ми усе- таки скоро прийдемо до висновку, що пізнати Бога нам за допомогою розумових занять не прийти. Кращі, засновані на особистім спийманні, досягнення людини і складаються в цьому, що людина переконується в присутності Бога.

Однак, усвідомлювати існування Бога це не те, що самому його знати. Коли ти його пізнаєш,тоді і ти гукнеш, як Матті і Майя,побачивши вперше поїзд:"Ось як! Тепер я розумію! Чому ти зразу не сказав!"

Б о г А в р а а м а, І с а к а і Я к о в а

Історія знає різні поняття про Бога. В цій книзі я признаюсь прихильником такого розуміння про Бога, більш раннім представником якого був, наприклад якийсь Аврам, який вийшов із Падам Арама,років 4000 назад, і став відомий за ім`ям Авраам і як мандруючий арамієць. Серед свого віку Авраам був виключним однодумцем, першим,хто повірив в перемогу Любові, Перемогу правди і в перемогу Життя,і тому відказався від привичного життя свого суспільства, і пішов шукати нового суспільства, досконалого в любові, істиніі житті.

Б о г Г а г а р і н а

Інколи уявлення людей про Бога буває настільке нерозумне, що їм і самим важко повірити в існування такого Бога, яким вони його собі уявляють. Один відомий чоловік,який побував на висоті, рівній 200 км,говорять не зустрів на шляху Бога. Можливо він очікував бачити сидячого у кріслі- качалці білобородого старика. Любові, істини або життя він не побачив і не зумів побачити

ІМ`Я БОГА

В написанних на давньоєврейськіймові книгах старого заповіту згадуються, переважно, два ім`я Бога: Елохим і Єгова( Яхве).Елохим-це множина від слова Ел, могутній.

Із цього ж кореня походить і арабське слово Аллах. Слово Єгова (Яхве) походить від дієслова" існувати" і означає існуюче або, використовуючи інше по стилю слово, реальність. В складних словах Єгова набуває форму Йо/Я/Є, наприклад Єшуа(Бог спасе), Йосафат (Бог присудить).

Коли Бог звернувся до Мойсея десь на Синайськім полуострові із горячого куща,Мойсей спитав у нього ім`я його:

Після Мойсея" Я Той, що є" відіслав до Ізраіля ще багатьох людей. Але після цього Отець відіслав від свого ім`я (Йоан 6:43) сина свого Ісуса, який сказав:"Якщо не повірете, що це Я, помрете в гріхах ваших". Коли, будучи в цей раз його співбесідниками,фарисеї почули ,що Исус сказав"Я є", вони настроїли вуха і спитали:" Хто ти є?" Исус відповів:" Той, хто спочатку, як і говорю Я до вас". ( Див. Ів. 8:28 ). Бесіда продовжувалась і фарисеї все більше розпалювалися і, коли Исус накінець сказав (див. Ів. 8:58 ):" Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам,-Я є". Фарисеї почали підзбирувати каміня,щоб кидати в Исуса.

Ця бесіда ( див. Ів. 8:18-30 ) дійшла до наших днів записаною на грецькій мові, з якоі вона була перекладена на інші мови. На грецькій мові"я є"-"ego ime". В недосконалених перекладах Біблії ці слова інколи були перекладені неправильно. Наприклад," я є"-"я був" можливо, перекладачі думали, що автори оригіналів не знали грецької граматики. Але слова можна взнати також і по складеному враженню. Коли прийшли вночі взяти Ісуса під сторожу Гефсіманськім саду, то він спитав:"Кого шукаєте?" Беручі, під варту, в число яких входили Юда, солдати, слуги фарисеїв і первосвященників, відповідали:"Ісуса Назарета". Ісус відповів:"Я є". А коли він сказав їм це, то вони відступили назад і впали на землю. Ті, які бачили, як людину б`є пуля насмерть, знають, що людина спочатку губить рівновагу і завжди падає назад. Ісус воскресив їх і спитав у них знову:"Кого шукаєте?" Йому відповіли:"Ісуса Назарета". Він відповів:"Я єе відповів вам, що я є.Якщо ж ви шукаєте мене, дайте їм йти". Ісус який в саду за Кедроном говорив, розуміється, по-європейськи, сказав"яхве", хоча на українськім перекладі це не замітно.

Ім`я особисте"Ісус" на давньоєврейській звучить як" Єшуа" що в перекладі означає"Бог спасе", але особисті імена не перекладають. Ісуса назвали не Йосиф з Марією, а дав йому посланець Бога, який Марії:" ...і наречеш йому ім`я Ісус".(Див. Лк. 1:26-27).

Ім`я зустрічається уже в Старому Звповіті,(див. напр. Вх. 15:2), в давньоєврейськім слові оригіналу"спасіння": Господь (давньоєвр."Іа") міцність моя і слава моя, Він став мені спасінням (давньоєвр." Лі-Єшуа"), (див. також Бт. 49:18).

Давньоєврейське слово"Єшуа" (спасіння), звичайно, можна перекладати на грецьку мову. Відповідним грецьким словом буде" soter" і воно використовується в значенні спаситель, визваолитель. Відповідним дієсловом буде"sozo", помилувати, спасти, визволити, вилічити.Своїми ділами Ісус показав, що його ім`я означає. Цими ділами він явно перевершує ці античні кроваві королі,які теж приймали про себе титул soter, а також про сучасних узурпаторів, яких народи проголошують словом Liberator. Ісус показав, що він той самий як Яхве Старого Заповіту. Той самий, який був, є і буде завжди.

Ангел повідомив ім`я" Ісус" Йосипові також, але в той час,коли він роздумав про те, що йому робити з Марією,яка завагітніла, хоча Йосип був тут ні при чім. Ангел сказав:"Йосипе,сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жінку твою; бо родившийся в ній є від Духа Святого: Родить же сина і наречеш йому ім`я: Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їх ..."( Див. Мт. 1:19-25 ).

Як у новім, так і в Старім Заповітах Бога називають Господом (давньоєвр. Адонай" і грецьк. "Киріос" ). Грецьке слово Киріос означає голова держави. В Біблії так назмвають як Отця так і Сина:" Сквзві Господь Господеві моєму; сиди одесную Мене, доколи поставлю ворогів Твоїх в підніжжя ніг Твоїх" ( див. Дії 2:35 і Пс. 109:1 ).

Господь -голова Царства Бога. Також і ім`я Христос являється почесною назвою. Воно означає на грецькій"Помазанник". Давньоєврейське відповідне слову Христос буде Месія, Ха- Машиах. В Ізраїлі вступ царя на свою посаду проходило через помазання його голови маслом. Пізніше,коли грецьке слово Христос розповсюдилось серед народів, нерозуміючих грецьку мову, воно стало розумітись як прізвище Ісуса. Слово Христос, однак,вказує тільки на посаду Ісуса і слід перекласти з словом король і відповідними словами.

Коли вісті про господство Ісуса розповсюдились посеред греків, то імена Богів із міфології Греції не пригодились більше для пишучих і перекладаючих Новий Заповіт. Для означення Бога, як поняття, іменним власним ім`ям в Новім Заповіті стало, вишукане грецькими філософами і по моїм відомостям, придумане Сократом, ( скоріше всього Платоном ) слово Тхеос. З давньоєврейськими термінами особливо не церемонилися, тому, що центральний замисел самого повідомлення зв`язаний з ім`ям Ісус:

Про нього повістив Петро в своїй мові на день п`ятидесятниці (див. Дії 2:36 ):

Ітак твердо знай,весь дім Ізраїлів,що Бог (Тхеос) зробив Господом (Киріос) і Христос (Христос) цього Ісуса, якого ви розп`яли.

До того, як Ісус прийшов мандрувати по землі, у людей було про Бога дуже абстракне уявлення. В Ісусі вся суть божества проявилась в конкретній формі для цього, щоб люди змогли її побачити. Вся мета божества жила в нім. Іван Христитель сказав:" Нізто не бачив Бога, але єдиний син,хто у Отця на грудях, провістив".

Використовування"я є" ім`ям обурило релігійних спеціалістів. Вони не хотіли признати оригінал Ісуса. Вони хотіли зберегти відвернуте релігійне уявлення про Бога і не прийняли стоячу,перед ними, реальність. Щоб відвернути близькість Бога, єврейські релігійні лідери з охотою говорили про Авраама, який жив багато років тому назад. Також відвертість замітна і у сучасних фарисеїв: говорять про Ісуса, що він жив майже 2000 років тому назад, хоча він живе конкретно разом із своїм народом, серед всіх народів миру, сьогодні також. Ця ситуація існує і звлишається в конкретній формі: ``Що ви зробили, одному із менших братів, те ви зробили й мені``.

ЯК ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ БОГ

С т в о р і н н я

Для того, щоб Бог зміг проявлятися, потрібен спостерігач. Творець бачить спостерігача і питає:

Бога, невидимого тяжко зрозуміти, поскільки Любов, Істина і Життя для людини зовсім далекі речі. Коли апостол Павло, родич првбатькові Авраама по тілі і духу, пред`явив ідею про Бога грецьким ученим, він повинен це був пояснити слідуючим образом:

Греки і римляни мали вельми примітивні уявлення про Бога. Павло відкриває нові ідеї про Бога:

Не одні камінці, а все земне творіння є свідками про Бога. Пророк Старого Заповіту дивується вслух: собака і осел знають свого господаря, а людина не знає Господа свого.

С л о в о

З часом в Біблії появляються вісті про Боже звертання до вибраних людей. Його слова починають переобразовувати світ. Народжується Ізраїльський народ і книги Старого Заповіту.

С и н

В назначений час Бог появився в образі людини і в цілковитості Бога серед людей. Ця людина Бог одержала ім`я Ісус і являється самим доступним для розуміння появи Бога до цього дня. Він був реалізованим в любові, правді і мав особисте життя від Бога. Його завдання , однак, більше, ніж тільки показатись людям в наглядній формі, він пострадав за наші гріхи, помер і воскрес і вознісся на небеса.

С и н и

Створив нову людину через Ісуса, Бог продовжує проявлятися в діяльності і житті братів його. Уже створено багато малих Ісусів, і багато в процесі. Пора тобі вступити в процес створення нової людини.

Н о в е н е б о і н о в а з е м л я

Хоч нові небеса і нова земля вже приготовлена, але ми ще її не бачим. В нього зможе ввійти нова людина разом з Господом Ісусом.

ЛЮДИНА І ПРОБЛЕМИ

Коли людина була створена, її було повідомлено про те, що їй не дозволялось: вона не повинна була їсти з дерева пізнання добра і зла. Коли людина усе-таки з`їла з цього дерева, на її спину ляг обов`язок вибору добро. Незнання несе за собою відповідальність. Так як на початку не була для примушення,то тепер лбов`язок вибору добра являється головним питанням в проблематиці людини.

Коли ти даєш, на так назване добре діло, десятку, то може бути, що гроші будуть використані на погані, злі діла. Щоб знати як використати свої ресурси правильно, в твоїм розпорядженні повинна бути Божа мудрість.

Поскільки ми живемо в належащім Богові і створенім ним світі, де не встановлено закономірності, ми завжди спостерігаємо і потрібно звертати увагу на те, що людство не взяло за найважливіше життєве правило слідкування любові і істини, а замість цього, придумало різні ідеології і релігії, в тіні чких продовжує існувати в своїм примітивнім і скарженім самозадоволенні, що дальше буде називатися гріхом. В свті, в якім ми живем, в загальному вірять, що тут невспіти, якщо не вхитрити і не прибігти до видатних сучасних випадків насильства, або не бути достатньо самолюбивим і не вміти постояти за себе. Людям властиво помилятися. Помилка- це не гріх, якщо людина не знає Бога. Але якщо вона помиляється після пізнання його, то вона грішить, відклоняючись від божого порядку. Гріх- це помилка, слідуюча із помилкових вірувань, із таких дій, які не засновуються на божих ділах.

І там, де Царство Боже проповідано було, часто приходили до того, а норми Царства в принципі прийняті були, що слідкування їм було дано навіть так, що примушував сусід сусіда. На такім же грунті і в теперішній час, коли поставлена християнами мета стала загальноприйнятою, народжувалась множина різних чужих ідеологій, якими, виявилось в гріхопадінні людини, головна проблема залишилась не розв`язаною.

Людина в першу чергу повинна сама розв`язяти своє, лічне відношення до життя і істини. Ті із вас, які дійсно уміли любити і праведно жити, знають, що в дійсності важко. Вас Бог не залишив в безнадійнім положенні, він дав Єдинородного сина свого, щоб ніхто, віруючий в нього, не пропав, а жив вічно. Ісус спасе і Святий Дух приведе до істини. Бог поможе тому, хто обезсилений і довірився його допомозі.

В раю людина попала в біду. Тому Біблія уже з розповіді про гріхопадіння починає відкривати нам Божий план спасіння. Уже в "Биті" (перша книга в Біблії ), 3:15, є пророчество про народженні Ісуса:"І Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п`яту".

----------- ------------ ---------- ------------ ----------- ------

Біда людини в тім, що вона не розуміє те, що її добре. Для того, щоб людина більше не нашкодила слбі, Госпподь дав закон для виховання народу свого. Закон одержаний був через Мойсея, близько 1600 років до Христа, Господь дав закон для виховання народу свого. Ідея закону Мойсея заключається в тім, що він дає здійснюючому вчинок самому обумовити, що він рахує підходящим. Якщо він рахував прийнятим зломити сусідові голову і це зробив, то також і його шия повинна бути зломаною. Народ ріс під законом для обдумання, що рахувалось прийнятим, а що ні.

Бог розказав Мйсеєві також і про продовження плану спасіння:

Ісус, не відходячи від ідеології закону, учить любити. Закон Мойсея доказав нездатність зберігати Любов і Істину. Закон осудив людину. Тому термін дій закону був обмеженим. Коли тільки людина була осуджена, нужда в законі відпала. Засуджена сама по собі не мала ніяких засобів, щоб спастися, йому залишилось надіятися тільки на милість. Це слово ми знаходимо в Біблії перший раз в розповіді про все загальний потоп. Ноя придбала милість в очах Господа, решта всі потпнули.

В теорії ми всі, майже всі, знаємо, що Ісус є Спаситель. Коли він вийшов, він спас нас "... не з діл праведності, що ми їх учинили були, а з своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим,якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого,щоб ми виправдилисьЙого благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя ", (див. Тит. 3:4-7 ).

Іншими словами Ісус- це відповідь Бога на ту насущну потребу, яка народилась із пізнання добра і зла. В Нім ми одержуємо як прощення, так і мудрість вибору добра. Крім прощенняі мудрості потрібна ще сила, чи не правда ? Якщо щось суперечить твоїм особистим інтересам, потрібно силу, щоб перемогти свій егоїзм. Для цього потрібні дійсно якісь вищі природні сили. А коли нема просто сил на добре діло, все залишається як є. Але тут де людина очікує сили, Божа порада про віру. Через віру в Бога відкриється доступ до небесної сили. Новій людині, тій, хто вірить в Бога, все можливе. Навіть повернення в рай.

ЯК ПІЗНАТИ БОГА

З японським імператором не познайомилися на основі слухів і газетних дописів. Перегляд його сімейних відеофільмів не дає тобі право ввійти на його часну територію. Відеофільми і книги можуть давати тобі помилкові чуття про те, що ти знайомий з імператором. Не вистачає суттєвого: імператор не знає тебе, і тому ворота для тебе не відкриваються. Щоб входити, ти повинен мати кого-небудь, який би пред`явив тебе йому. Якщо ти знаєш сина імператора, доступ до його батька стане набагато легшим.

Між Богом і людиною є тільки один посередник. Тільки Ісус, син Божий, може пред`явити тебе Отцю. І він обіцяє це зробити:

Людину розділяє з Богом не мізерність знань, не недостача розумової діяльності чи що-небудь подібне, а гріх. Міцніше, ніж люба стіна, гріх відбиває навіть самі відчайдушні намагання людини наближатися до Бога. Із-за гріху потрібен посередник, викупивший гріх своїми ділами. Бог схвалює одного єдиного священника, Ісуса, свого сина.

---------- ------------ ------------ ------------ ---------------- ---

Із-за Його смерті, таким чином, буде складатися для тебе в тім, що ти признаєш Господство Ісуса і почнеш коритися Йому. Коли гріх викуплений, гнів не буде тебе так дуже роз`єднювати з Богом (див. Ів. 3:36) і ти станеш учасником божого єства і пізнаєш Його, а також будеш мати право називати Бога Отцем. Ставши учасником Божого єства, ти відчуєш як в тебе проснеться сильне бажання привезти все своє існування в повне згласування з волею Бога, яку ти пізнаєш через Святого Духа! Він дасть тобі мудрість розуміти все написане в Біблії, учитись на ділах інших віруючих і бачити речі своїми очима. Святий Дух буде говорити тобі слова Бога-ти навчишся слухати голос Бога.

( Див. Лк. 11:28, Ів. 5:25, 8:47 ). Поводячись по слові Божім ти ожержиш емпіричне, основане, на опиті знання про Бога. ( Див. Ів. 7:17 )

ВІРА

В і р а - р у ш і й н а с и л а

Всі діла людини засновуються на вірі. Коли вона йде на роботу. на завод, мусить ранком вставати. Любина вірить, що за це одержить зарплату. Коли вона учиться професії, вірить, що пізніше ця професія принесе користь. І наваіть,коли Адам сідав на желізнодорожнім вокзалі на визначений поїзд, то головним при виборі поїзда була віра в те, що саме цей поїзд довезе його ближче до поставленої мети. Віра була також основою і всіх війн, революцій, обробітку землі і будівництва доріг та каналізацій.

Іноді віра буває слабкою, а іноді-сильною. Коли рибак збирається на рибалку, він неупевнений в улові, але те, що він йде на риболов, являється свідком про достатню віру в цьому випадку. І по кінцевим результатам своєї праці рибалка оцінить, чи був він правий. Улов або додасть йому віри, або забере.

ВІРА І СИМВОЛ ВІРИ

Віра видна завжди в ділах. Якщо ти віриш, що президент твоєї держави видав указ і в змозі проконтролювати його виконання, то ти, очевидно, підчинишся йому, наскільки це з твого боку можливо. Віра і діла безслівно відповідні один одному. Якщо ти віриш, що на твоє місто впаде через деякий час атомна бомба, то мало віриться що ти читаєщ цю книгу дома ...

Часто слова ділам не відповідають. Тому Ісус говорить ( див. Мт. 7:21 ): "Не кожен, хто каже до Мене: " Господи, Господи !" увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю мого Отця, що на небі".

В часи римського імператора, скажем Нерона, християни вітали його чин словами " Ісус є Господь". І відповідь на привітання чину римського панування- " Нерон є Господь". Держави мирились зразу після рукостискання. Набагато пізніше появились символи віри і публічні заяви, але це вже інша історія. Длбре запам`ятати, що у "воріт небесних" символу віри. Там знають діла свої, ті, які ти зробив меншому братові Ісуса (див. Мт. 25:31-46 ). Все буде видно із того, як любиш ти свого брата. Не обдурюйся пустими словами.

ХРАМ

Бог вислав людину із раю " на схід"- обробляти землю, із якої вона взята, ( див. Бт. 3:23 ). Рай не місце для гріховної людини, і на землі вона собі нашкодить менше, якщо залишається в полі, яке вона обробляє, і урожаю, з якого вона кормиться. Швидко, однак, появились централістичні прагнення. На перших сторінках Біблії знаходим розповідь про Вавілонську вежу, про наміри людства виразити свою одинокість без Бога. Не сподобалось народу скромне життя хлібороба. Вони сказали:

Бог не допустив успіху цим першим космонавтам. Бог поділив народи на різні мови і розіслав їх по всій поверхні землі. Після першої спроби людства варто чекати і інші, але і надалі будь-яке почате без Любові, без Істини, без Життя діло- беззаконне.

В сорону від Вавілонського технологічного центру відвйшоа людина, якої ім`я Авраам. Про нього говориться, що він був товаришем Бога, (див. 2 Пар. 20:7). Бог так цінив цю дружбу, що заключив союз з ним і пообіцяв дати землю (по-грецьки " космос") його нащадкам.

( Див. Рим. 4:13 і Бт. 12:1, 21:12 ).

Коли Авраам жив в шатрах і кочував із однієї землі на іншу, то Божі діла на землі були в два рази кращі цього. Бог не міг радіти людиною, яку він створив, тому, що вона відійшла від істини і любові. Люблячий Бог Отець чувся бездомним, бідним. Інколи Він розмовляв з Авраамом і з його нащадками із горючого куща, іноді вві сні, а бувало, що із палаючого жертвуючого вогню.

Бог піклувався про Авраама, виконував своє обіцяння про союз з ним. Авраам одержав багато нащадків. Через декілька століть виріс походячий від Авраама народ Ізраїля до шестисоток тисяч і йшов із Єгипту до землі, обіцяної Богом. По дорозі туди виявилось, що народ не знав Бога, і тому їм дані були письмові керівництва до дій в самих важливих випадках життя- так називаючий закон- і інструкції по будівництві спеціальної палатки- скинії заповіту.

Скинія заповіту була побудована по вказівках Божих, але так, як народ зробив собі золотого бика і релігійно поклонявся йому, скинія заповіту була поставлена за межами Ізраїльського стану. Скинія заповіту була Божим житлом серед ізраїльтян.

По бажанню Ізраїля Бог дав їм царя. Другий по порядку царь Давид (помер приблизно в 972 році до нар. Хрмста ), хотів зробити Богові нерушимий храм, але Бог тільки його сину Соломону дозволив зробити його, так як Давид, самий начитаннмй в світі поет, багато воював в кровавих боях.

Соломон організував велике свято, щоб присвятити побудований храм для Бога. Звернувшись до Бога, він сказав:

Після посвящіння храму і після того, як інші будівництва Соломона завершились, Бог явився Соломону і відповів на просьби Соломона, про які він говорив при посвящінню.Бог поставив перед собою мету на основі якої він буде вічно перебувати в побудованім для нього храмі, (див. 3Цар. 9:1-9). Три рази в рік чоловіки Ізраїля повинні були збиратися у скинії Бога, по одному тиждневі кожен раз. Таким чином народ одержав право збиратися навколо житла Божого.

Через декілька віків храм був зруйнований, тому що не виконувалась умова, яку на початку поставив Бог. Після цього хпам добудовували ще кілька раз. В той час, коли народився Ісус, Єрусалимський храм був центром богослужінь Ізраїля.

Руйнування храму було кожний раз відповідно на невиконування тієї умови, яку було повідомлено при посвячуванні відкриття храму "Соломонового". В відповідь Соломону Бог, частково, сказав:

Сьогодні, приблизно 1900 назад говорять, що від того храму залишилась ще одна стіна- стіна плану. Якщо це так є, то і вона буде розвалена, тому що написано, що від храму Єрусалимського не залишиться каменя на камені до основи не зруйнованого.

Час кам`чного храму, уже пройшов- пройшов уже тоді, коли Ісус бродив по вулицям Єрусалиму. Тому що все значне, що було в Божих появах, скинії об`явлення, храмових спорудженнях, законах і пророках- жило в істотності Ісуса. Бог жив в Ісусі, і з тих пір людське тіло стало житлом, скинії об`явлення і храмом Божим. І після вознесіння Христа знову одесную Бога Отця- його тіло, його народ живе на землі до сих пір і засновує собою храм, звідки постійно линуть в небеса молитви: "Отче наш, що є на небесах. Нехай святиться ім`я Твоє! Нехай прийде Царство Твоє! Нехай буде воля Твоя і на землі, як на небі! Хліб наш щоденний дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прщаєм виноватцям нашим. І не введи нас в спокусу, але визволи на свід лукавого".

В молитві "Отче наш" ми відмічаєм, що бог живе на небі, але по народі Ісуса видно, що Він живе також і набагато ближче, як написано:

Бог бореться за чистоту свого храму. Ісус очистив вельми рішуче Єрусалимський храм від комерсантів. Такий же процес починається з людиною, яка в своє серце.

Після вознесіння Ісуса кам`яних храмів більше не будували. Бог жив в двох місцях: на небесах і в серцях тих людей, які його приймають. Право збиратися стало торкатися любих місць і часів, тільки. щоб це було во Ім`я Ісуса. Спеціальних завдань не вимагається, тому що " де двоє або троє зібрані во ім`я моє, там я буду посеред них".

( Див. Мт. 18:30 ).

Зникне і цей храм , побудований із людського тіла. Але, незабудь, у нас є вічне житло у Бога на небесах, житло нерукотвориме. ( Див. 1 Кор. 5:1-10 ). Тоді не треба більше храму, так як Бог буде завжди у всьому. Тоді не буде більше війн, ніхто не буде бездомнім. (Див. 1 Кор. 15:22-28 ).

СОЮЗ

Ісус заключив Союз між Богом і людиною. Назва нашого союзу- Новий Союз по крові Ісуса. Місце знаходження Союзу і документи його у Бога на небесах, на висотах куди ніщо нечисте або нечесне приблизитися неможе. ( Див. Вх. 32:32, Фил. 3:20, Об. 21:27 ).

Члени Союзу залишають все, що являється злом по стандартам Божих. Посредник Нового Союзу- наш Господь Ісус. Бог в ньому і Він затверджений Отцем. ( Див. Мт. 17:5 ). Він народжений людством і пред`являє перед Богом свій народ.Він єдиний священник, визнанний Союзом. Інших посередників між Богом і людиною не має.

Народ Нового Союзу- це народ, який визнає володарювання Ісуса і в нім стоїть. Народові Союзу Бог приготовив непохитне Царство.

Членом Нового Союзу стає, народжений від духу Божого через слово Боже. Права людини в Цврствім Божім вступають в силу, коли увіруюча людина визнає володарювання Ісуса і приймає хрещення. Хоещення- пограничний пункт в Царство Бога. Після хрещення людина одержує Божий Дух. З одержанням Божого Духу, людина вступає в спілкування з Богом. Одержавша Божий Дух називається Новою людииною. Народжені від Бога діти Нового Союзу всі брати. Духом відбувається спілкування з Богом і між братами.

Союз не збирає ніяких вносків, тому що Ісус заплатив кров`ю своєю гріхи народу свого. Наоборот Він, який не пожалів Сина свого, дарує народові Союзу все необхідне, і більше всього, шо тільки народ Союзу у нього во ім`я Ісуса не попросить.

Новий Союз по крові Ісуса- це єдиний союз, який ставить правильну мету і в сиилах її виконувати. Голові Союзу дано всю владу на небесах і в фізичнім всесвіту. В милосердності своїй Він ще стримується у виконанні приказу над людьми, обманутими гріхом, щоб дати в темряві боукаючому людству шанс- спастися в царство. Для спасіння людей Він проповідує посередництвом народу свого в світі євангеліє про прощення гріхів і Царство Боже.

Союз по структурі своїй являється загальнозахоплюючим Союзом, де слухняні члени не виступають в інші союзи, суспільства, державні і воєнні об`єднання, релігійні суспільства, секти, політичні партії і інші подібні організації, а також не передають вищеперерахованим організаціям своїх прав або будь-яких уповноважень від свого ім`я.

( Див. 2 Кор. 6:14 і Мр. 12:17 ).

Статут Союзу записаний в серцях громадян Союзу в духовнім народженні через Духа життя, за допомогою якого всілякий громадянин Союзу має з`єднання з Отцем, від якого ідуть і статут і сила і розум для виконання постанови. Про приципи постанови розказано в Біблії.

Голова Союзу-Спаситель, тому що він спас народ Союзу від пануючих в цьому світі образу життя і думок, і від тих покарань, які повинні нам були дані по тим гріхам, які ми робили до того, як прийшли до віри.

( Див. Гал. 3:13 ).

Голова Союзу- визволювач, тому що Він виконав вимагання закону досконалості і привів нас до єдності з Богом через віру,

( див. Гал. 3:19 і Еф. 2:12-22 ).

Голова Союзу Ісус- голова Царства, Господь, який приведе народ Союзу до слави Божої через свободу слави дітей Бога.

Прапор Союзу- взаємна любов між народом Союзу.

ГОЛОВНЕ СПОВІЩЕННЯ ДЛЯ ЛЮДЕЙ

Головне, що народ Ісуса несе в світ,- це об`ява про те, що наш Господь Ісус, хоча його розіп`яли на хресті для викуплення людських гріхів, жив і являється царем, суд`єю, і верховним священником свого Царства, і що Він спрямовує владу свою на те, щоб, в його Царстві виконувалась добра воля Бога до людини. Ця об`ява про викуп людства в Царстві Божім називають Євангелієм і благою вісткою. В принципі, євангеліє- це обмежене в часі пропонування світу бунтовщикам на дуже вигідних умовах.

Короткий і ясний переказ євангелія називається проповіддю. В Біблії є багато прикладів проповіді, як наприклад, мова Петра в домі Корнмлія, (див. Дії 10:34-43 ), мова Павла в Антіохії Писидійській, (див. Дії 13:16-14:43 ) і т. д.Часто проповідь на публічнім місці, на площі, зібраним там людям. Очевидно, що проповіді записувались в Біблію в скороченім виді, в іншім випадку, наприклад, мова Павла в ареопозі, продовжувалась би не більше двох хвилин.

Євангеліє, слово про викуп ( інструктаж про те, як спастись ), і Царстві Небеснім,- це відповідь Бога на насущну потребу світу. Ворожнеча з Богом (істиною і любов`ю ) являється причиною царюючих в цілім світі страждань і бід. Допомога, яку людина вказує до себе подібній за рахунок своїх сил, може бути в становищі відкинути на будь- який час, на майбутнє випробовування біди, але як голосить фінська поговірка: " Принесена вода в криниці не тримається". Тільки почувши голос Бога людина стає " джерелом живої води". Проповідь- це монолог. Тому в текстах Біблії не має ніодного випадку, де б проповідь проводилась для віруючих слухачів. Віруючі розмовляють один з одним, між ними існує і двухсторонній контакт друх з другом і двухсторонній контакт з Богом. Проповідь може проводити хто завгодно із віруючих громадян Царства. В відношенні до непосвячених, всякий підданий Царству, як чоловік так і жінка, являється священником. В листі, який знаходиться на території сучасної Туреччини, віруючий Петро пише:

Першу проповідь проводив Петро після воскресіння Ісуса на святі збирання врожаю в місті Єрусалимі. Приблизно 3000 слухачів увірували і прийняли хрещення. ( Див. Дії 2:14-41 ).

Євангеліє або благу вістку може вестти хто завгодно із учнів. Увірувавші повинні спілкуватися з більш опитними віруючими, поради питати тільки у них. З питаннями та з порадами віруючий, після хрещення може, і в першу чергу повинен, звернутися до Святого Духа. Петро вчився в Ісуса близько 3 років насамперед, ніж одержав разом з іншими апостолами в опіку молодих віруючих. Варнава і Павло наставляли цілий рік в Антіохії Сірійській в ході року братів, які увірували через проповідників із Кіпру і Аівнічної Африки. Павло учив своїх духовних дітей в Корінфі 18 місяців і т. д.

Упредставників Царства Божого для непосвячених є тільки одна заповідь: признай панування Ісуса і почни повиновуватись йому. В нашу задачу входить не складання законів і вказівок іншим державам, а проголошення Царства Бога. Але кожний віруючий нехай старається ясно і просто виговорити головні положення, щоб і далекий від віри зміг зрозуміти, в чім питання, і потрібно зробити висновки із того, що йому підходить. Такими головними положеннями являються:

ВИХІД

Із-за гріху людини була послана на землю. Як тільки гріх зняти, починається повернення в Небесний рай, вихід із місця посилання .

Коли гріх людини знятий, її розум звільнюється від рабства гріху. Вона починає діяти здоровим образом. Її зір буде відновлений. Коли гріх більше не ослаблює її мозок, вона починає бачити речі такими як вони є. Коли він тепер побачить діла людей, то вони визвуть у нього відвернення. Людина починає шукати вихід із рабства гріху не тільки розумом, а й ділом.

В світі є багато намірів звільнитися від гріхів, котрі не виправили ситуації речей. Безліч безцільних і згубних революцій і програм. Тому потрібно усвідомити тільки ті випадки, які віноівались успіхом. Перший із них був Ной, який знайшов милість в очах Божих. Лот, родич Авраама, був виведений із міста Содом до розруйнування міста. Ісус запросив таможника ім`я його Закхей із дерева до нього додому.

Люди подібні на Закхея добре розуміють, як складно бути праведним серед роду людського. Ісус, однак, замітив його серед сотків інших, і не випадково. Бог серцеводячий. Тоді, коли люди рахували всіх таможників злодіями, тільки Бог і Закхей знали, як ці діла є нвсправді. І на всякий випадок Закхей говорить: " Якшо я усе-таки у когось забрав лишнє і вчетверо поверну йому.

Соціальне відношення людини оприділяється її відношенням до інших людей. Як частина свого суспільства вона стає співучасником і винуватцем за всі гріхи, які допускає її суспільство. Єдиним вихідом для людини залишається вихід із суспільства. Не тільки відказ від нього веде до чого- небудь. Потрібно знати куди , як і з ким. В цій книзі ми говорим про Авраама, якому Бог сказав:

Вихід Авраама був близько 4000 років назад. Але слова не забуті. Пам`яткою цього існує Ізраїльський народ і наслідки Ісуса , які запрошують слідуючих словами: " Слідуй за мною". Суспільство, яке слідує за Ісусом по-грецьки називається словом Еклесія- викликані назовні, із куди-небудь.

Сучасники Авраама не рахували вихід Авраама особливо значним ділом. Вони дали йому прізвисько " іврі"- єврей, який перейшов на інший бік ріки Фрат. Але в ході декількох тисячоліть приймання загострились.

Суспільство регулює межі переміщення своїх громадян. Якшо межі широкі , говорять, що суспільство ліберальне, терпиме. Терпимість мало має значення, більш важливіше, до чого воно проявляє свою терпеливість. Коли нащадки Авраама, близько 3500 років назад, збирались виходити з Єгипту, голова Єгипту пробував всілякими доступними йому способами перегородити вихід Божого народу. Коли він вже нічого більше не зміг, то сказав: " Ідіть, служіть Господеві ! Тільки ваші вівці і худоба хай залишаються тут. Хай ваші жінки і діти підуть з вами". ( Див. Вх. 10:24 ). Фараон пробував торгуватися з Богом, але Мойсей сказав від імені Бога:

Ізраїль повинен був перервати всіляку залежність від Єгипетських фігур влади. Якщо б залишились нерозв`язані питання, фараон міг би потім опиратися на них і сказати про їзраїльтян. що він дозволив їм служити Богові, щоб керувати ними в майбутньому. Бог навіть не розглядав питання про те, хто кращий, чи більш достойний. Бог розв`язав юридичні птання , встановлюючи закон про жертвоприношення. Той, хто пожертвував ягня, продбав милість і зберіг життя, а той, хто не виконав пред`явлений спосіб для одержання милості, був наказаний. Суд проходив справедливо, а не так, як фараонові здавалося. Коли Ізраїль опісля перейшов через море із Єгипту, Вихід був здійснений. Дальше Ізраїлем керував Бог. Вихід Ізраїля являється образом цього виходу, який звершується кожним учнем Іскса, який переходить із влади темряви в Царство Боже.

ГОЛОВНЕ ДЛЯ ВІРУЮЧИХ

В Ісуса спитали: " Учтелю! яка заповідь найбільша в Законі?" Він же відповів: " Любт Господа Бога свого всім сердцем своїм, і всією зушею своєю, і всією своєю думкою. А друга однакова з нею: Люби свго ближнього, як самого себе". На двох цих заповідях лежить увесь Закон і Пророки". Закон Старого Союзу ( Старого Заповіту ), який був проголошений через Мойсея і пророків, оприділив народові Ізраїля нижній край їх діяльності: " ближнього, як самого себе". Якщо ти повечеряв, то ти повинен накормити також ближнього свого, в крайнім випадку, до такої степені, як і ти поїв. Принцип тут такий самий, як і в Мойсея: фіфти-фіфти і торт наполовину. Але закон, торта, не визначав верхньої границі: сусідові можно дати і кращу їжу, ніж самому з`їсти.

Н о в а з а п о в і д ь

Якщо ти в так названій християнській країні питаєш, яка із заповідей Ісуса сама важна, тобі переважно відповідають словами Старого Заповіту: " Люби свого ближнього, як самого себе ..." Ця заповідь, однак, являється самою найголовнішою із заповізей єврейського закону і пророків, яку Ісус виконав і переніс з собою на хрест, міняючи її новою заповіддю про самовіддану любов.

Закон Старого Союзу, записаний на кам`яних скрижалях, шкіряних і пергаментних свитах, легко забувався в буденнім шумі, але закон Нового Союзу записаний в серцях дітей Союзу і йому дається імпульс любов`ю Бога. Але й закон уже не цей: коли Господь заключив Новий Союз через кров свою ( див. Євангеліє від Івана, з розділу 13 і дальше), говорив він присутнім при цьому учням. В даній мові вперше була пред`явлена також перша заповідь Нового Союзу ( див. Ів. 13:34 ). Заповідь ця голосить:

В цій же самій мові, названій Прощальною, Ісус повторює два рази:

" Оце Моя заповідь,- щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!"

Перша заповідь Нового Союзу не містить більше ні каплі із "закону" психології діловодів, а Ісус установлює мірою самого себе, дійсну любов: " Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх". ( Див. Ів. 15:12-13 ).

В заповіді Нового Союзу з`єднюються дві частини заповіді Старого Союзу таким чином, що в Новім Союзі люблять брата також, як в Старім Союзі Бога, найвище всього". Цим пояснюється, що в Новім Союзі Бог живе в серці дитяти сого посередництвом духа. Бог з нами, Імануєл. Людина Нового Союзу- Нова людина, в якій перебуває Бог.

Ісус ототоднював себе зі своїм народом. Коли він уже сидів по праву руку від Отця на небесах, він сказав переслідуючому його цчнів Савлу: " Савл, Савл, навішо ти переслідуєш Мене? Думаю, що якби Ісус з неба ол`явив про свій прихід в Хельсинки рано в середу на 9 годин, то напевно, його би зустрічала груп дуже великих чиновників і посланців інших народів. Господь знає про це і тому Він зважує людину на основі того, як вона відноситься до Його " меншого брата", ( див. Мт. 10:40-42, Мт. 25:31-46 ). Таке відношення до братів корисне і нам: " Якщо ти бачиш Ісуса в браті своїм, то любити його не важко.

Слідуюча цитата із листа Петра, уповноваженого посла Царя Ісуса до " вибраних пришельців", проживаючих в різних містах Малої Азії, на території сучасної Туреччини, ( див. 1Петр. 4:8-11 ):

Образець, який дав про любов Ісус, далекий від чутливої любові. Взагалі, Біблія говорить дуже мало про відчуття. Справжня любов- це виконання волі Бога в залежності від ситуації. Павло дає про це загальну вказівку: " В нуждах святих приймайте участь", ( див. Рим. 12:13 ). Коли ви виконаєте це, то досягаєте рівню, не якім ти і брат твій проявляєте однакову турботу друг продруга, ( див. 1Кор. 12:25 ), В цьому і здійснюється християнська рівноправність, ісотита, єгуаліте,

( див. 2Кор. 8:8-15 ).

Щирість любові виявляється бльше всього в твом способі ведення господарства. На практиці любов приводить частіше всього фінських християн до різкого пониження матеріального рівня життя. Радощі, біди і нужди пакістанських братів- підметальщиків вулиць, стають нашими. Нужда мордвинських християн в Біблії на рідній мові стає нашим обов`язком. Наші вілли,

и і іграшки належать нашим братам, а ми самі належимо Господеві. Без цієї економічної, так і духовної взаємодопомоги християнство не буде нічим іншим, як просто релігією, а, як відомо,- релігія опіум для народу. Різниця між релігією і любов`ю розкривається під кінець,

якщо не раніше, то тоді, коли народи будуть засуджені або в Царство блвгословенних

або у вічний вогонь за неправильі вчинки в однакових ситуаціях, ( див. Мф. 25:41-46 ).

КОІОНІА

В грецькім Новім Заповіті слові " аллілоус", друг друга, зустрічається близько сотки раз. Щоб скоро ознайомитися з принципоми взаємовідношення членів Христового тіла, рекомендую прочитати дані вірші Нового Звповіту.

В Діяннях Апостолів Лука описує взамовідношення слідуючим образом:

Община в Єрусалимі в той час уже нараховувала декілька тисяч людей, а судячи по всьому вона була як одна велика сім`я. В кінці свого листа віруючим в Римі, посол Христа Павло пред`являє їм якогось Гая, який по словах Павла розмістив всю общину міста. Місто цепевне було Коринф або місто-порт Кенкреа, розміщене в10 кіолометрах від Коринфа, ( див. Рим. 16:23 і 1Кор. 1:14 ).Такий образ життя називають кеновитним, віл грецьких слів " койнос"-загальний, і "біос"- життя.

Приймаюча володарювання Ісуса, людина входить в хрещення Сина Божого. В цій компанії вона стане співучасником Життя, смерті і воскресіння Його. Людина також буде співробітником Бога на рівних початках з ним, ( див. Мр. 16:20 ). В своїй Прощальній мові до учнів коінонія також як і в Пасхальній молитві, являється головною темою. Щоб пригадати про це, приведем кілька віршів від Івана:

Єдність з Христом можна дуже просто: слухатися Його. Якщо, однак, бути слухняним до дрібниць,в більшості можна заблудитися. Коли я повірив в 1963 році, я ніде не знайшов такої общини, про яку говорять Писання. Але я знайшов одиноких віруючих, які ходили в Дусі, і Бог назначав багато цікавих зустрічів, щоб познакомити нас друг з другом. З часом я став зустрічати уже більш великі общини.

Мета спілкування- крім свідчення для духовних людей-служити друг другу. Поскільки в Божім Царстві виявлення явищ назначені для загальної пользи, ти повинен підійти на таку відстань від інших членів общини, щоб ті харисмати дійшли і до тебе. Відповідно, ти повинен сам служити тим, що ьобі дозволено Богом. Люба Божа община забеспечена будь-якими засобами до досконалості:

Спілкуваннядіьей Божих підлежало різним нападам в ході віків. Про них буде в розділі історії християнства.

ПРАВИЛЬНЕ НАВЧАННЯ

В наш час можна зустріти в так названих християнських країнах, в однім і тім же місті десяток суспільств, називаючих себе " прихидим" або " общиною" або, навіть "церквою", говорячи про те, шо тільки вони проповідують вірне біблійне слово Боже. Можна знайти різні символи віри, декараціїі думки, є книги про віросповідання. У деяких є навіть церковні статути в доповненні до Біблії. Значить, є смисл сказати, шо є правильна наука, якщо таке існує. Я взяв, вірніше,

зайняв для цього випадку повністю текст другого послання Івана:

Спочатку перевірим, чи добре ви володієте рідною мовою. Вище, кого називають антихрстом,- того, хто помилився в теорії христянства, або того, хто не має любові?

Вірна Божа наука така проста, що перед нею і сама проста безграмотна людина рівна усякій розумній, багатій і могутній в світі іншій на вигляд. " Саме найкраще в людині- її милосердність", говорить Біблія. Прекрасний божий світ цінностів, я говорю вам.

Яків писав дванацятьом розсіяним родам:

Не має ніякої різниці, якщо ми назвем цей закон царський: наукою, законом, заповіддю, догмою або золотим правилом. Завжди він буде змістовувати все. Якщо любиш брата свого, у тебе є час порозмовляти з ним. Якщо любиш брата свого, веселишся з ним, якщо він веселий. Якщо любиш брата свого, не відступиш від нього в тяжкі хвилини його життя. Якщо любиш брата свого, будеш шукати його суспільства, з ним спілкування , частіше, ніж суспільства брата свого по тілі. Якшо ти любиш брата свого, ти не розіб`єш пусту пляшку об камінь, щоб кусочки скла не попали під босу ногу брата твого або ворога твого, тому що і брата і ворога твого ти прикликаний любити.

Правильне навчання заключається в любові. Любов є наша конституція, наша ідеологія, наш світогляд, наша стратегія і наша наука. Правильне навчання- любов. Які будуть успіхи у виконанні цього навчання, залежить від того, наскільки близько ми до Бога. Бог є Любов, Істина, Життя. Любові без Істини не існує.

Слово " любов" використовується в багатьох значеннях, які між собою відрізняються. Дівчинка, яка хоче собаку, говорить, що любить собак, але одержавши собачку, вона може тримати її біля себе в багатоповерховім буднку не спитавши думки собаки. І коли хлопець хоче дівчину, то він говорить про любов, але може мати ввиду зовсім інше. Випутатися із путаниці понять помагає слово Ісуса: " Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви,

( див. Мт. 7:12 ).

Навчись відрізняти свої бажання від потреби інших людей і навчись сружити.

Трагедія людини в тім, що вона навіть себе не вміє любити. Більше менше людина творить такі діла, які їй шкідливі. Тому Бог дає своїм людям свої накази і наміри, щоб нам преслідувати усякого ущербу. Але і цим не були виключені людські дурниці. Коли закон і накази не помогли, Бог в своїй любові пішов ще дальше: через свій дух Бог відновлює людину. Нова людина може уже не тільки губити себе, а може також любити себе і свого ближнього.

В Біблії не має спеціального наказу про те, що потрібно любити дівчат. Дівчата чи сестри чи вороги, а любити потрібно і тих і інших. Але Біблія чітко нагадує чоловікам про необхідність любити свою жінку:

Правильне навчанняне втримує ніякого символу віри. Любов це справжній символ віри. Не сумуй про те, чи достатньо сильна твоя віра

З першого погляду злається, що Ісус не відповів на питання. Але віра в Бога- це віра, діюча любов`ю, ( див. Гал. 5:6 ). Навіть мовлення Ісуса може здаватися непослідовним, якщо ми не звернем увагу на те, що любов є умова віри. Ніякої віри в Бога не існує без любові, ( див. Ів. 5:42-44 ). Любов- це направлення Божої сили. Сила сама залишається в Бога. Вірою ти просто відкриваєш шлях Божої волі.

Крім любові Ісус в мові з`єднює думки про служіння і прощення, (див.Мр. 11:22-25). Прощаюча, діюча любов`ю, віра заставиь хворих ходити, гори танцювати і забере суворість з лиця. Любовь з`являється з застосовуванням сили. Любов- влада Божа. Чудеса, які творив Ісус, заставили єврейських начальників спитати у нього: " Якою Ти владою оце чиниш? І хто Тобі владу цю дав, що Ти це робив? Ісус їм не відповів. ( Див. Мр. 11:22-33 ).

ХТО Є МІЙ БРАТ

В християнстві, яке розділились на різні секти, рлемена і партії, царить неймовірне змішання понять про те, хто істинний християнин. В самій побудові питання є різні варіанти:

Б л и ж н і й

Суспільство Старого Заповіту, Ізраїль, все походить від Авраама. Всі сусіди були одним народом, ближніми і родичами між собою і у всіх була одна релігія.

Суспільство Нового Заповіту, інтернаціонал Бога, живе між інших народів світу, і тому не в кожнім сусіді можна затверджувати, що він був підданий Царству Божому.

Легкою, але не правильною відповіддю на питання існує затвердження, що всі люди- брати. Це людське підтвердження відокремлюють, переважно, притчею про милосердного самарянина, ( див. Лк.10:30-37 ), при цьому забуваючи, що в притчі самарянин допоміг тільки потерпілому і побитому чоловікові. Людей, учинивших пограбування, назвали розбійниками, без того, що їх соціальне і економічне бідуюче становище було б виправлене, не говорячи про моральні утруднення. В наведенім Ісусом прикладі, ближнім став самарянин, тому що він змилосердився і поміг, а розбійник залишився розбійником.

Х р и с т и я н и н

Слово " християнин" виникло в Сірії. Його придумало місцеве населення Сірійської Антіохії. Християнами посли називатися люди, які тим чи іншим образом відносились до Христа. Таким чином, слово "християнин" стало відноситись до всього християнства, до тих, хто рахквав себе правовірним, так і до тих, кого ці правовірні рахували лжеучениками, називабчи їх то єретиками, іншими іменами. Різноіменні групи, так названих правовірних християн, всю історію християнства переслідували, а також названих християн- єретиків. Так як, по писанію, Дух Бога не перебкваєні в якім убійці постійно,

(див. 1Ів.3:13-17), то нам не вартує і питатись, хто є християнин. Потрібно також розуміти, що слово "християнин" було придумане противниками християнсива подібно тому, як і слово "єврей"- придумане ворогами Ізраїля.

В і р у ю ч и й

Таких, які вірять в існування Бога, багато. Багато людей вірять також що є в Японії- десь дуже далеко- імператор. Вони вірять що він є, але в голову їм не приходило коритися йому чи його законам. Тому важко знати, про яку віру іде мова. Ми, правда, використовуєм слово "віруючий", але поважно тільки про таких людей, які з Богом знайомі і йому підлеглі.

Між іншим і Сатана вірить в Бога, і, навіть боїться Бога по- своєму, зі страхом і тремтінням, тому що робить протилежне Богові. Він боїться, що раптом Бог його спостигне до часу. Краще боятися так, щоб не робити те, що Бог не любить. Так щоі слово віруючий нічого значного не означає.

Б р а т

Братство не залишає питання про братство без відповіді. Правда, як завжди, проста:

Зовсім нескладно спитати у людини, хто твій президент. Шведи, росіяни, естонці- всі знають, хто їх вищий авторитет. Діти Бога також знають свого Господа. Якщо вони тебе поважають, то скажуть.

Я працював більше 10 років на одній судноверфі. І якось спитав у всіх 43 працівників одного відділу проектно- конструкторського бюро, хто із них признає Ісуса Господом. Один- єдиний із 43 чоловік сказав, що Ісус Господь, та і то з такими відговорами, які зробили його признання без смислу. Більша частина праціників входила в лютеранську церкву. Така ж подібна ситуація виникла одного разу на вечері, коли на судноверф приїхав відомий радянський винахідник заполярії, адмірал Іван Папанін. Гості хотіли знати, хто із присутніх вірить в існування Бога. Гості хотіли знати, хто із присутніх вірить в існування Бога. Ні один із господарів чи гостей не дав позитивної відповіді. І усе-таки господарі входили в євангельсько-лютеранську церкву Фінляндії і називались християнами.

Брати- це всі ті, у кого загальний батько. Так і всякий, хто від Бога народився, мій брат:

Хоча в теорії можливо, що хтось і обдурить, назвавши Ісуса Господом, а я усе ж таки рахую за брата усякого, хто признав Ісуса найвищим авторитетом. Якщо людина Господеві не покірна, то моя братерська зобов`язанність помогти їй втриматись в Істині, в Любові, покм є надія. Не кожний японець слухається тільки імператора, і між моїми братами ти можеш зустріти неслухняність Господа, але за ту неслухняність не тільки гублять підданство, але коли ти йому поможеш, то замітиш, як він уже бродить. Люди можуть показати на нього пальцем і сказати, що такий не може бути істинно віруючим, а ти прояви терпіння до них, так як і Бог проявляє по відношенню до всіх.

Багато віруючих пройшли далекий шлях з місця директора, залишивши всю мерзенність і погань свого минулого полодення, а інші пішли із-за тяжкого життя бомжами по вокзалах і живуть в картонних ящиках ніж, щоб прийти до воріт Вічного Єрусалиму. Направлення мандрування і кінцевий його результат всі вирішують.

В біблійних писаннях братів часто називають святими. Фінське слово "пюхя" (святий) має спільний корінь зі словом "піха" (огорожений двір). Свят Бога- це окремий для служіння Богові народ. Найменший із братів святий, тому що дух Божий перебуває в ньому.

В грецькій мові слова брат і сестра, аделфос і аделфі, розрізняються тільки за родаи. Так і я, говорячи тут про братів, маю на думці як братів, так і сестер.

ОБЩИНА, ЕКЛЕЗІЯ

Коли ми увірували, то одержали від Бога чисту совість. Ми признались в гріхах своїх, і тому у нас більше не має потреби ховати їх чи черезчур підкреслювати. І ми прийняли хрешення і відійшли з-під влади гріху.

Чиста совість робить можливим відкрите, созидательное і піклуюче відношення між віруючими, друг з другом, і між віруючим і Богом.
Коли ми говорим з людиною, з нечистою совістю, то вона не може бути з нами відкритою, тому що у неї є що сховати. Дух Божий, перебуваючий у нас, відкриває нам його тайну і таким чином люжина з нечестивою совістю відділяється від свободи й слави дітей Божих. У людини ж цієї є до цього перепона, (див. Ів. 3:18-20).

Відкритого спілкування з усіма не вийде. Ось чому із всього людства відділяється частина, яка називається то церквою, то іншими іменами. Цей поділ людства виникає ьоді, коли проповідано євангелію: хтось зрозуміє правильно, а хтось і ні, (див. Ів. 3:36).

В Біблії народ Божий називається виноградником, храмом, невістою, сімейством Божим, житлом Божим і т. д. Мова і мовні вирази являються тільки блідою тінню тієї дійсності, яку цявляє собі народ Бога. В декількох книгах грецького оригіналу Нового Заповіту використовується слово екклезія, викликані наверх визвані (із загальної маси несправедливих, обманутих людей), для значення Божого народу. Має смисл запам`ятати для кращого розуміння тайни спілкування між Ісусом і його народом, що вона (тайна) інколи іиражається в порівнянні з союзом між чоловіком і жінкою. (Див. Еф. 5:24-33).

Читаючи Новий Заповіт ти замічаєш, що ні в однім місті не було багато церквів чи общин. Коли в місті Корінфі виникли признаки поділу церкви на частини, то Павло, який був старший по відношенню до увірувавших міста, боровся проти розколу. Приходи так і не були засновані, так як Господь завжди перебуває там, де двоє або троє зходяться во ім`я Ісуса, (див. Мт. 18:20). Не потрібно складати ніяких учбових едиктів. Віруючі не будували ніяких церквів, вори збирались в будинках, де жили звичайні сім`ї, і де брат був завжди бажаючим їм. Для того, щоб бути в спілкуванні з братами не вимагались явки в назначений час в однім місці. Тоді як ні в однім місці не було багато людей, і тому могли піклуватися про те, щоб ніхто не залишився на боці забутим, і кожний міг внести свою лепту в побудову духовного храму. Діла могли бути налагоджені всіх.

Мясцева екклезія складається з братів, проживаючих на такій віжстані один від одного, що можуть спілкуватися між собою кожен день. І ти не маєш право вибирати собі брата. Вибір (єресіс, т. н. єресь)-це гріх. Брати можуть бути різної думкиі можуть робити різну роботу. Але Отець у них один. Братству не потрібно ставити умову у вимаганні однакової думки. Єрес`ю являється також вибір брата по кольору шкіри, соціальному походженню, освіті, матеріальному положенні або по будь-якій іншій подібній основі. Вибір братівосуджений так, як перелюб, злодійство, душогубство і інші подібні вчинки, (див. Гал. 5:19-21 і Мт. 25:31-46).

Божий прихід- це я спілкування (коіонія) між віруючими, так і спілкування між Богом і віруючим, яке відбудеться в даний час, зараз і тут. В цій розмові відбуваються ті дії, через які мудрість Божа являється в мирі і в царстві духа. В цім спілкуванні ніщо не ділиться на духовне і світове, так як Любов і Істина царять у всьому.

В Діяннях апостолів в 2 розділі у віршиках 41-47 розповідається про життя, яке вели ті, близько 3000 років, які звернулись до віри під впливом мови Петра:

І вони перебували:

Така ж і твоя община, якщо від Бога.

Варто відмітити, що церква і община різні речі, хоча перекладачі російської Біблії перепутали ці поняття. Тому дуже важно знати, що церква в своїм початковім значенні являється общиною братів в Христі. Братство відмічалось раніше, базується на сповіданні: " Коли хто визнає, що Ісус- то Син Божий, то в нім Бог пробуває, а він у Бозі". (Див. 1Ів. 4:15, прочитай весь розділ). Коли ти в своїм місці знайдеш тих, хто ще визнає панування Ісуса, ти знаходиш своїх братів. Це і є суспільство віруючих, община. Це суспільство відмічене в грецьких рукописях Екклезія, а в російській Біблії 1876 року використано слово Церква. Слово Церква утворена форма грецького слова кіріакі, те, що призначене Царю або Господеві. Це слово в грецьких рукописах Нового Заповіту не фігурірується, а відноситься тільки до тієї організації, яка була створена противниками заснованої Христом общини. Слово кіріакі перейшло в російську мову через готську мову, і одержав мову Церква.

Те, що деяка міська группа візьме собі назвою "прихід" або "церква", уже буде основою іншої розповіді. Очевидно, що мова буде йти про яку-небудь секту.

ОСНОВИ УЧІННЯ ХРИСТОВОГО

Пишучий листа до євреїв перераховує основи учіння Христового:

Вищеперераховані початки, очевидно, новозверненому прийдеться самому собі пояснити, але це потрібно зробити за декілька хвилин. Для цієї мети ми в слідуючім розглянемо, що входить в такі поняття, як:

Спасіння- це Ісус Христос. Месія, слово Бога, Логос,- основа всьому, до того ж і нашому духовному життю основа. (Див. 1Кор. 3:11). Навіть, якщо ми не знаємо тайн всесвіту, ми знаємо ім`я її, ми можемо просити помочі і брати від неї потрібне нам.

В і д в е р н е н н я в і д м е р т в и х д і л

Люди часто говорять, що людство можна поділити на два роди: добрий і злий. В Біблії не знаходиться підтвердження такої думки. Совість- якщо така у когось є- говорити те ж, що і історія людства: зла. Із сердца людського виходять "лихі думки", перелюби, душогубства, крадіж, підступ, завидюще око, богозневага. гордощі, здирства, безстидства, безум", (див. Мр. 7:14-23). Коли людина сама раптово зрозуміє, що вона така сама як і друзі її по роду, лиха, то вона захоче виправитись, стати трохи кращою (за інших). Вона починає себе замальовувати, "добрими вчинками". Добрими вчинками названа косметика не замінить основи характеру людини, звідки будуть і дальше показуватись "лихі задуми, переоюбства, безстидства, душогубства ...". Освітлення старої людин- пксті і безнадійні вчинки. Адам повинен померти.

Те, що серед людей називається добрим вчинком, Біблія називає мертвим вчинком. Назва "мертві вчинки" вказує на існуюче в саду зі сходу (Едему) "дерево пізнання добра і зла", про яке Бог сказав: "В той день, коли з нього з`їси, ти смертю помреш". Цей ведучий до смерті спор про добро і зло ми можем, ти смертю помреш". Цей ведучий до смерті спор про добро і зло ми можем стежити всюди по світу і в цей час (звигувачення, оправдання, відоме всім питання "хто винуватий"). Але в раю є також дерево життя. Посередництврм крові Ісуса у нас право вкусити з нього і жити.

В і р а

Віра завжди засновується на відомостях. Відомості можуть бути правильними або не правильними .В саду Едемськім людина пізнала двояке знання з дерева пізнання добра і зла. Один освічений сказав, що і той день, коли ви з нього вкусите, ви смертю помрете. Другий освічений чоловік затверджував, що людина не помре, вкусивши з дерева пізнання добра і зла, а буде як Бог, знати добро і зло. Людина повірила освіченому, що говорив неправду і, таким чином, перша гноселогічна проблема була вирішена неправильно.

Здоровий сумнів не протистоїть вірі, особливо,в тім випадку, коли одержавші тобою відомості не підходять один одному. В світі небагато джерел інформації, чиї відомості підходили б між собою. Взагалі, підозрююча та інформація, право, якої ніхто не оспорює. Ситуація в раю була ще відносно простою, тому що із двох освічених один говорив тільки правду. Часто зустрічаються ситуації, де із множини освічених ні один не говорить правду.

Єдина праведна інформація в світі це слово Боже. Якщо він говорить, що сьогодні ти одержиш нову машину, то можеш зразу дякувати, ще не бачучи її перед будинком своїм. Вона може стояти в твоїм гаражі.

Слово Боже вірніше нашого чутливого сприйняття.

Віра в Бога виникає через чутність слова Божого. Ім`я Ісуса і обіцяння його повинні якось дійти до тебе раніше, ніж ти зможеш довіритися йому. Читаючи Біблію, ми бачим, що Бог нам пообіцяв, і тільки через віру ми зможем сприйняти це все. Перше, що ми через віру сприймаєм від Бога- це викуп гріхів, і сприйняття цього дає нам сміливість приблизитися до Бога, і в усьому іншому.

Х р е щ е н н я у в о д і

В найуспішнім випадку, євангелію про Царство Боже можна прослухати за один день. Після цьогь, як ти прийняв рішення слідувати за Ісусом, тобі необхідно хреститися і краще всього зразу ж, щоб ти не привик до непокірливості. Хрещення- це погранична станція, через яку входять в Царство Боже. Хрещення установлено Ісусом в складі так названої місіонерської заповіді:

Коли людина увірує, то приймає хрещення . Також хрестяться їх діти- він же не замішає своїх дітей під чужу владу, якщо сам переїде границю, (див. Дії 10:45 і дальше). Нище наведена частина розповіді про спасіння римського тюремщика із міста Филипи, північна Греція:

Дитина, яка народилась після того, еоли повірили хоча б один із батьків, не нуждається в хрещення взагалі. Він народився в Царстві Бога. У нього громадянські права в цім Царстві вже є. Та і майбктній його рід, якщо не відпадуть від віри. Те, що діти мають громадянство сіоїх батьків, повинно бкти ясно само собою. Але про хрещення дітей і дорослих диявол в чвоїм театрі підняв великий шум: одна партія (католики, православні і ін.) затверджують, що потрібно хрестити дітей, друга партія (баптисти, п`ятидесятники та ін.) хрестять тільки дорослих. Це типовий фокус диявола: пред`являти два протилежні на вид тезіси, які обидва фальшиві.

Другий випадок в зв`язку з хрещенням- спішіння. Ті, які нехотять пускати людей в Царставо Бога, хотять спочатку видавати школу для

новообранців. Надіюсь, що із наведених вище прикладів ясно, що діти спочатку нарджується, а тільки потім вчаться.

Викуплення пройшло на хресті приблизно 1970 років тому назад. Вимагання абсолютної правдивості Бога виповнилось в смерті нашого Господа на хресті за наші гріхи. В хрещенні уподобаєм цій смерті. Трму і говориться про хрещення, як про сходження в могилу. Символікаа хрещення вілображує те, як до хрещення особисті потреби і заохочення цієї людини керували його поведінкою, але так як Ісус воскрес із могили, щоб жити в єдності з Богом, так і віруючий воскресне, хрестившись для життя з ним.

П р о о б р а з и х р е щ е н н я

Народ Бога- народ прикликаних. Приблизно за 2000 років до Христа Бог прикликав Авраама, чоловіка із Уда Халдейського, говорячи: "Вийди зо своєї землі, і від родини своєї. і з блму батька свого до Краю, який Я тобі покажу ...", (див. Бт. 12:1-3). На шляху своїм Авраамові прийшлось переправитись через річку Євфрат в зв`язку з чим його і людей його стали називати словом "іврі",- "перейшовши на іншій бік" (від арамейського дієслова "авер", переходити, переправлятися на інший бік). В російську мову цеприйшло в формі "єврей". Авраама називали Авраамом, отцем множини, але сина у нього не було ніодного. Тільки одні обіцянки. І коли Авраам накінець одержав сина від Сари, жінки своєї, Господь приказав Авраамові принести свого сина в жертву спасіння Богові. Коли Авраам збирався убити сина свого, Бог зупинив його. Авраам побачив ззаді себе барана, який запутався рогами своїми за кущ. Авраам пішов, взяв барана і приніс його в жертву замість свого сина, (див. Бт. 22:1-19).

Заклик, жертва і хрещення повторюються в Старім Заповіті і в зв`язку з виходом Ізраїля з Египту. Пасхального ягня взяли в жертву і хрестились в Чорнім морі. Слідуюче покоління символічно було хрещене в Йордані, тому що вийде іх Єгипту покоління було непокірливим і загинуло в пустині. Пізніше хрещення було залишено, бо вони вже були на землі обіцяній, (див. Бт. 12:7), до того часу, коли Іван Хреститель почав доводити діла в порядок, "готуйте дорогу для Господа", (див. Мр.1:3-10).

Х р е щ е н н я я к а к т в с т у п у в р я д и в і р у ю ч и х

Вхід в Царство Богв проходить через увірування і хрещення. Дркгої іншої реєстрації не існує. Список членів у Бога на небесах. Якщо в тебе є хоча би один із батьків віруючий і ти сам зберіг свою віру з дитинсива, то ти член церкви і без хрещення. Різні доповнюючі церемонії і ритуали- не мають змісмовності. Про хрещення є багато нук, строгих в деталях і вміщуючих різні умови для вступу в "церкву". З ними не варто хмирюватися і слідкувати за ними, так як вони придумані із-за розпаду віруючих на секти.

Х р е щ е н н я Д у х о м

Народження підданого Царству Божому є результат співробітництва Ісуса і його посланця. Товариш по роботі Господа хрестить водою, а сам Господь- Духом. Першими одержавшими духовне хрещення, це були учні Ісуса, зібравшись в Єрусалимі. Очевидці свідчили:

Також одержали Духа Життя і зібрані в домі Корнилія, по тілі не євреї.

Після того, як Господь наповнив Духом з небес перших в Ісуса віруючих євреїв (див. Дії 2:1-13) і неєвреїв (Коннила і його домашніх), Господь став наповняти Духом і тих, на чию голову його посланник покладав руки. Таким чином одержали Святого Духа увірувавші із змішаного народу самарян (див. Дії 8:14-17). Також Савл, Павлом названий, одержав Духа Святого через покладання рук. Господь відіслав відомості про Савла, проживаючому в Дамаску брату, якого називали Ананією, щобвін зміг виконати своє завдання, (див. Дії 9:1-22).

Господь хрестив Духом тих, хто в вірі йому повинується. Тобі не потрібно кидатись шукати хрещення Духом Святим, тому що Господь знає свого і відправляє в дорогу того службовця, когозахоче він, Господь. Інколи здається, що віруючий і сам не знає про своє хрещення в Дусі (див. 1Кор.3:16), або не вірить в хрещення своїм, якщо, він не говорить на різних мовах. Варто запам`ятати, що в діях апостолів в другій главі, в розповіді про життя тих, які в день п`ятидесятниці увірували. Їх було 3000 молодих, не говориться, що апостоли покладали руки на голови, або що вони говорили на різних

мовах. Вони просто тримались науки апостолів, і результати свідчили про те, яке було їх навчання (див. Дії 2:41-47 і 4:32-37).

Хрещення Духом не гарантує, що людина не зробить більше зла. Людині залишається боротися, кому прислуговувати- Богові, чи Супротивнокові. В кожнім конкретнім втпадку їй залишається вибір кому служити. Хрещення Духом- це добрий початок. В Біблії ми зустрічаєм і інший термін "бути наповненим Духом Святим". Так ми говорим тоді про людину, яка не тільки була хрещена, а і продовжує поводитися по волі Божій. З іншої сторони, є люди, які шукають просто "торкнутися Святого Духу". Люди, які не впускають Ісуса в своє серце, не дають Господеві володарювати над собою. Таке відношення до Святого Духа духовно мало корисне, воно дає тільки емоційний поштовх, а по духу людина залишається мертвою.

І н ш і х р е щ е н н я

В більш широкім смислі в Біблії хрещенням називають і інші обгрунтовані зміни в духовнім жтьью. Будь- який раз людина переходить яку- небудь границю. Так Ісус, пророкуючи про свою смерть на хресті, називає це хрещенням.

П о к л а д а н н я р у к

Наша діло передати Боже благословіння. Бог виганяє бісів і наповнює людину Святим, божим Духом. Покладання рук, крім випадків одержання Святого Духу, використовується ще в інших випадках духовного життя, наприклад тоді, коли людину виділяють на самостійну роботу. Цим община сповіщає своєму товаришеві, що наші руки в майбутньому будуть короткі для того, щоб помогти тобі, залишаєм тебе в руках Господа Ісуса. Прикладом можна навести випадок, коли суспільство віруючих в Антиохії Сірійській відправило Павла на апостольську службу. Замітно, що це для Павла було уже друге, як мінімум, рукопокладання.

В о с к р е с і н н я

Ісус прийшов в світ для розруйнування дій Сатани, із яких першою була смерть, ставша, через гріхопадіння, участю людства. Людина перестала жити в єдності з Богом, загубила зв`язок з життям, померла. Про людину, яка знаходилась в цьому становищі, проповідник (див. Екл. 3:17-18) говорить: "..., щоб врни бачили, що вони самі по собі- тварин". Ісус говорить про людину людині: "Дай мертвим хоронити своїх мертвеців, а ти іди і слідуй за мною". Людина, прийнявша цей поклик, відчує відновлення духа і вчинки Сатани над нею не будуть мати дій, (див. 1Кор. 15:1-58). Це дійсно так Ісус показав, воскресуючи з мертвих. Ісус прийняв суд за нас, був страчений і воскрес. Його поклик, прямувати за нимм, означає, що ми будемо йти слідом також і при воскресінні із мертвих.

........